НаціоНальНі особливості траНсфертНе ціНоутвореННя й оптимізація оподаткуваННя ТОчКА зОРу

Точка зору
Філософія податків
Національні
особливості
Трифонова Ольга,
менеджер, відділ податкових та
юридичних послуг, PwC Україна
Кадькаленко Олена,
старший консультант, відділ
податкових та юридичних послуг
Трансфертне ціноутворення й оптимізація оподаткування
Для уникнення спекуляції із цінами між пов’язаними особами більшість країн
світу розробила правила трансфертного ціноутворення та затвердила їх на
законодавчому рівні. За такими правилами платники податків не мусять
змінювати ціни або умови ведення бізнесу, але мають сплатити податки там, де
дохід є економічно обґрунтованим. Україна і в цьому має свої національні
особливості…
рансфертне ціноутворення полягає
у встановленні цін в операціях між
компаніями групи (пов’язаними
особами). Це доволі поширене у податковій термінології словосполучення не передбачає схеми оптимізації оподаткування, як інколи вважають. Тож як
трансфертне ціноутворення пов’язане з податковою
оптимізацією?
У деяких випадках пов’язані особи можуть встановлювати ціни, які, ймовірно, не склалися б за таких самих обставин між непов’язаними особами. Це
може бути зумовлено різними мотивами, зокрема,
й податковими. Серед податкових мотивів слід відзначити, наприклад, перенесення прибутку в більш
сприятливі юрисдикції з низьким рівнем оподаткування або розподілення податкового навантаження
між компаніями групи у такий спосіб, щоби більша
частина прибутку припадала на збиткові компанії
групи чи компанії з пільговим оподаткуванням.
Європейські країни з розвиненим законодавством у сфері трансфертного ціноутворення
об’єднує те, що всі вони взяли за основу Рекомендації з трансфертного ціноутворення, розроблені
Організацією з Економічного Співробітництва та
Розвитку (Рекомендації ОЕСР). Цей документ не є
обов’язковим для застосування, але більшість його
положень можна побачити у законодавстві різних
країн Європи.
| Вади чинного
законодавства
|
Українське податкове законодавство у сфері
трансфертного ціноутворення, а саме, стаття 39 Податкового кодексу України (ПК), що набрала чинності 1 січня 2013 року, також частково базується на
Рекомендаціях ОЕСР, але має свої особливості.
56
ПОДАТКОВА ПРАВДА № 7, 2013
Отже, ПК містить досить широкий перелік контрольованих операцій з метою трансфертного ціноутворення, що не відповідає ані Рекомендаціям ОЕСР,
ані передовій світовій практиці. Зокрема, в Україні
контрольованими, крім операцій із пов’язаними
особами, є також бартерні операції та операції з
неплатниками податку на прибуток на загальних
умовах (крім фізичних осіб, що не є суб’єктами підприємницької діяльності). Такий перелік включає
усіх нерезидентів, суб’єктів із пільговим оподаткуванням, незалежно від того, чи є вони пов’язаними,
отже, й чи є передумови для «неринкових» відносин.
Постає запитання: чи є такий контроль ефективним?
ПК також передбачає можливість застосування п’яти методів визначення звичайної (ринкової)
ціни, встановлених ОЕСР. Проте, чинна редакція
ПК не містить порядку застосування цих методів,
тому їх адекватне застосування без вивчення Рекомендацій ОЕСР є практично неможливим. При
цьому, застосовуючи ці методи, платники податків
мають брати до уваги інформацію про ціни в операціях із непов’язаними особами за порівняних умов.
На які критерії слід зважати для визначення порівнянності умов, ПК не пояснює.
Важливим нововведенням українського податкового законодавства є можливість укладати договори про ціноутворення між великими платниками
податків і податковими органами з метою попереднього узгодження рівня цін у контрольованих операціях. Проте, наразі таку процедуру узгодження
цін чітко не визначено, що створює перешкоди для
ефективного використання таких договорів.
У ПК також відсутній ефективний механізм
контролю дотримання вимог законодавства із
трансфертного ціноутворення. Платники податків
не зобов’язані готувати документацію з трансфертного ціноутворення, а податкові органи мають перевіряти цю сферу в рамках загальної податкової
перевірки.
Але найголовнішим все ж є те, що занадто широкий перелік контрольованих операцій зменшує
ефективність усього механізму трансфертного ціноутворення, позаяк створює зайве навантаження
для бізнесу, а також ставить під сумнів можливість
контролю всіх операцій з боку податкових органів.
| Перспектива |
Для того щоб механізми трансфертного ціноутворення працювали в Україні ефективно, податкові органи мають визначити низку ключових
аспектів, зокрема: що саме контролювати (аби максимально ефективно адмініструвати трансфертне
ціноутворення і не створювати при цьому зайвого
навантаження для бізнесу); як саме контролювати
(тобто, створити й затвердити на законодавчому
рівні чітку методологію застосування трансфертного ціноутворення, а також прозору процедуру
контролю їх дотримання).
Останнім часом податківці розглядають трансфертне ціноутворення як один із пріоритетних напрямів розвитку української податкової системи.
Це засвідчив нещодавно розроблений проект закону, що вносить зміни до статті 39 ПК і більше відповідає Рекомендаціям ОЕСР та передовим світовим
практикам у цій царині.
У проекті закону перелік контрольованих операцій значно звужено, до нього входять лише операції з пов’язаними особами й операції з резидентами
країн із низьким рівнем оподаткування. І такі операції визнаватимуть контрольованими лише в тому
разі, якщо сукупний обсяг операцій з одним контрагентом перевищує 50 млн грн за календарний рік.
Це дасть податковим органам змогу зосередитись
на найбільш значущих операціях і максимально
ефективно використовувати свої ресурси.
Як і чинна редакція статті 39 ПК, проект закону
передбачає можливість застосування п’яти методів
трансфертного ціноутворення, але тепер їх більш
деталізовано, тож платники податків зможуть застосовувати їх на практиці.
Нововведенням проекту закону є обов’язкова
річна звітність про контрольовані операції, а також
обов’язкове для великих платників податків надання документації щодо трансфертного ціноутворення. Це відповідає передовим світовим практикам у
сфері трансфертного ціноутворення і дасть бізнесу
змогу обґрунтовувати ціни у своїх контрольованих
операціях. Податкові органи повинні будуть перевіряти методологію застосування правил трансферт-
ного ціноутворення, розкриту в документації. Така
норма створює передумови для ефективного контролю трансфертного ціноутворення.
Проект закону запроваджує проведення моніторингу, що передбачає перевірку документації з
трансфертного ціноутворення без залучення платника податків. Податкову перевірку з питань трансфертного ціноутворення здійснюватимуть лише в
тому разі, якщо платник податків не розкрив свої
операції з пов’язаними особами, не подав необхідної звітності, або під час моніторингу податкові
органи виявили відхилення цін у контрольованих
операціях від ринкового рівня. Варто зазначити,
що проект закону передбачає новий вид податкової перевірки — перевірку з питань трансфертного
ціноутворення, що відрізнятиметься від загальної
податкової перевірки і триватиме до одного календарного року.
Проект закону також встановлює перехідні положення для операцій з експорту-імпорту певних
видів продукції, що діятимуть до 2018 року. Ці положення застосовуватимуть, зокрема, до галузей
сільського господарства, металургійної та хімічної
промисловості. Згідно з перехідними положеннями
платники податків матимуть вибір: використовувати інформацію про біржові ціни (за їх відсутності —
про позабіржові ціни із визначеного Кабінетом Міністрів переліку джерел інформації) і дотримуватися припустимого відсотка відхилення або користуватися загальними правилами трансфертного
ціноутворення.
Планується, що проект закону буде ухвалений
найближчим часом і набере чинності або з 1 липня
2013 року, або з 1 січня 2014 року.
| Замість післямови |
Варто зазначити, що у світовій практиці основною метою податкових органів у сфері трансфертного ціноутворення є створення чіткого алгоритму
взаємодії з бізнесом і прозорих правил контролю.
Найбільшої уваги приділяють аналітичній функції, завдяки чому податкові органи справляють
лише економічно обґрунтовані податки. Загалом
проект закону створює передумови для наближення українських правил трансфертного ціноутворення до світових стандартів — оподаткування доходу
там, де він є економічно обґрунтованим. Але конкретніші висновки стануть можливими лише після
того, як проект закону набере чинності, на підставі
досвіду його практичного застосування.
основні недоліки українського податкового законодавства
у сфері трансфертного ціноутворення:
1. Завеликий перелік контрольованих операцій.
2. Чинна редакція ПК не передбачає порядку застосування методів визначення звичайної (ринкової) ціни.
3. Чітко не визначено процедуру укладання договорів про ціноутворення між великими платниками податків
і податковими органами.
4. Немає ефективного механізму контролю дотримання вимог законодавства із трансфертного ціноутворення.
ПОДАТКОВА ПРАВДА № 7, 2013
57